📖👀 Цього міжсезоння не мерзну, бо читаю "Спів/життя" Юліі Птах.

Повість на 180 сторінок розтягую і гріюся. Книжка про сьогоднішні дні з родинними спогадами про світле східняцьке дитинство.

А ще, люблю сумні пісні. І тут про "Україну" Тараса Петриненка героїня думає у своєму дитинстві так:
Ця пісня сумна, але не так, як про сотню юних бойцов і про ізбу дьоновських войск. І не так, як "шомасґоон" чи "юрінде аміна". Ця по-доброму сумна.

🎶 В кінці є перелік згаданих пісень і плейлист. Мені кайф.