Ця арт-зустріч вийшла зовсім особливою. Ми малювали кавою, але насправді торкалися значно більшого — своїх коренів, історій, голосів, що живуть у нас. Жінки прийшли у вишиванках, з елементами традиційного вбрання, і простір ніби наповнився старовинним домашнім теплом ☕🎨

Замість джазу — українські пісні. Тихі, глибокі, ті, що відкривають серце з першої ноти. Дівчата співали й водночас малювали традиційні пейзажі, і ця синергія — голосу, творчості, пам’яті — створила неймовірну атмосферу. Малюнки вийшли ніжні, щирі, ніби з дитячих спогадів про бабусин двір чи рідне село 🌾

Кожна робота — маленька історія про повернення до себе. Кожен дотик пензлика — про те, як глибоко в нас живе наша культура, навіть коли ми її не вимовляємо вголос.

Це була тепла, справжня, дуже жіноча зустріч… сказала Марина.