Цей трилер був би в рази краще, якби його скоротити десь вдвічі, а то і втричі, бо його основна проблема в тому, що події в ньому досить одноманітні і повторюються цілу вічність.

Я розумію, нащо це зроблено — авторка мала на меті розкрити всі огидні аспекти особистості антагоніста і висвітлити його маніпуляції та те, як саме його жертви потрапляють у ці тенета, але в певний момент я просто втомилась читати одне й те саме, доки герої топчуться на місці, нічого особливо не роблячи і нікуди не просуваючись.

Друга ж проблема — надто позитивний фінал, от прям хепі-хепі. І хоча за ним слідує епілог, який натякає на неоднозначність розвʼязки, виглядає воно досить штучно і притягнуто.

Але є в нього і кілька істотних плюсів.

По-перше, він заснований на реальних подіях, навіть на кількох справжніх подібних злочинах, на яких я не зупинятимусь, бо всі вони перелічені в подяках. Як мінімум про одну з цих справ я вже чула, але вони всі досить подібні.

Йдеться про шлюбне шахрайство — чоловік створює фіктивні особистості, одружується з різними жінками, а тоді викрадає їхні статки — і так по колу, аж доки його нарешті не викриють.

Такі справи зазвичай дуже складні, затяжні і марудні, як власне і книга — тож все вийшло досить реалістично, але не те щоб від цього читати було цікавіше.

По-друге — і це, мабуть, найсильніший бік книги — тут чудово показано, що подібні злочинці зовсім не обовʼязково мають конкретний типаж жертв, і у небезпеці буквально кожна жінка, яка б прагматична і поміркована вона не була.

Маніпуляції розкриті шикарно, портрет антагоніста вийшов дуже обʼємний і правдоподібний — цього не відняти. І шлях до його викриття теж реалістичний і схожий на правду — аж до фінальної епічно-оптимістичної сцени, в якій авторка трохи перегнула.

Книга доволі виснажлива, не дуже захоплива, але далеко не найгірший трилер, який мені доводилось читати. Щось у ній таки є.

📖 «Не впускай його»
✍️ Ліса Джуелл

Видавництво РМ