2026-01-24 03:02:50
Це розповідь про Джозефа «Жовтого Кіда» Вейла, який перетворив шахрайство на високе мистецтво. Вона стала прямим прототипом для оскароносного фільму «Афера» (The Sting).
Існує популярна легенда, ніби Вейл отримав своє прізвисько через любов до епатажного жовтого одягу — рукавичок, краваток, гетрів і ледь не жовтої бороди. Цей яскравий образ часто використовують у кіно, але сам Вейл терпіти його не міг.
Вейл був професіоналом, а професіонал не вдягається як клоун. У своїй автобіографії він писав: «Говорили, що це через те, що я носив жовті замшеві рукавички... Усе це було неправдою. Я ніколи не носив такий одяг, і у мене не було бороди».
Справжня історія його прізвиська набагато цікавіша і пов'язана з поп-культурою того часу. У 1903 році молодий Вейл працював у парі з іншим шахраєм — Френком Хоганом. Чикагський політик «Базхаус» Джон Кофлін, побачивши цю парочку, одразу згадав популярний комікс «Алея Хогана» (Hogan's Alley), де головним героєм був хлопчик у жовтій сорочці — Yellow Kid. Кофлін пожартував: «Ну, якщо ти Хоган, то цей хлопець поруч — Жовтий Кід!». Прізвисько прилипло назавжди, хоча Вейл завжди носив бездоганні, стримані ділові костюми.
Саме цей респектабельний вигляд допоміг йому провернути свою найвідомішу аферу — фальшивий банк.
Одного разу Вейл знайшов ідеальну жертву — мільйонера, який хотів провернути земельну угоду, але вимагав гарантій. Він хотів покласти гроші (величезну суму готівкою) в надійний банк, який він зможе побачити на власні очі.
Що зробив Вейл? Він орендував порожнє приміщення в місті Мансі, штат Індіана. Але просто поставити стіл було мало. Вейл найняв сотню (!) людей: бродяг, безробітних акторів, дрібних злодюжок і навіть повій. Він одягнув їх у дорогі костюми, видав фальшиві пачки грошей і розставив по місцях.
Коли мільйонер зайшов у «Національний банк Мансі», він побачив вулик ділової активності. За віконцями сиділи серйозні касири, які рахували гори готівки. Охоронці з суворими обличчями стояли біля дверей. «Клієнти» стояли в чергах, голосно обговорюючи великі вклади. Телефони дзвонили, друкарські машинки стукали. Це була ідеальна ілюзія процвітання.
Вейл, граючи роль директора банку, прийняв мільйонера у своєму розкішному кабінеті. Приголомшений побаченим, багатій без вагань залишив свої 50 000 доларів у касі і пішов.
Як тільки двері за жертвою зачинилися, Вейл свиснув. Це був сигнал «Знято!». Декорації розібрали за годину. Актори здали костюми, отримали свої пару доларів гонорару і розійшлися. Вивіску зняли. Коли мільйонер повернувся наступного ранку, він знайшов абсолютно порожнє, запилене приміщення без жодного сліду вчорашнього багатства.
«Жовтий Кід» прожив 100 років і помер у бідності, але залишив після себе філософію, яка стала класикою: «Я ніколи не обманював чесну людину. Чесна людина не шукає способу отримати щось задарма. Усі мої жертви самі хотіли когось надурити, я просто виявлявся спритнішим».
@istorium_ua
Існує популярна легенда, ніби Вейл отримав своє прізвисько через любов до епатажного жовтого одягу — рукавичок, краваток, гетрів і ледь не жовтої бороди. Цей яскравий образ часто використовують у кіно, але сам Вейл терпіти його не міг.
Вейл був професіоналом, а професіонал не вдягається як клоун. У своїй автобіографії він писав: «Говорили, що це через те, що я носив жовті замшеві рукавички... Усе це було неправдою. Я ніколи не носив такий одяг, і у мене не було бороди».
Справжня історія його прізвиська набагато цікавіша і пов'язана з поп-культурою того часу. У 1903 році молодий Вейл працював у парі з іншим шахраєм — Френком Хоганом. Чикагський політик «Базхаус» Джон Кофлін, побачивши цю парочку, одразу згадав популярний комікс «Алея Хогана» (Hogan's Alley), де головним героєм був хлопчик у жовтій сорочці — Yellow Kid. Кофлін пожартував: «Ну, якщо ти Хоган, то цей хлопець поруч — Жовтий Кід!». Прізвисько прилипло назавжди, хоча Вейл завжди носив бездоганні, стримані ділові костюми.
Саме цей респектабельний вигляд допоміг йому провернути свою найвідомішу аферу — фальшивий банк.
Одного разу Вейл знайшов ідеальну жертву — мільйонера, який хотів провернути земельну угоду, але вимагав гарантій. Він хотів покласти гроші (величезну суму готівкою) в надійний банк, який він зможе побачити на власні очі.
Що зробив Вейл? Він орендував порожнє приміщення в місті Мансі, штат Індіана. Але просто поставити стіл було мало. Вейл найняв сотню (!) людей: бродяг, безробітних акторів, дрібних злодюжок і навіть повій. Він одягнув їх у дорогі костюми, видав фальшиві пачки грошей і розставив по місцях.
Коли мільйонер зайшов у «Національний банк Мансі», він побачив вулик ділової активності. За віконцями сиділи серйозні касири, які рахували гори готівки. Охоронці з суворими обличчями стояли біля дверей. «Клієнти» стояли в чергах, голосно обговорюючи великі вклади. Телефони дзвонили, друкарські машинки стукали. Це була ідеальна ілюзія процвітання.
Вейл, граючи роль директора банку, прийняв мільйонера у своєму розкішному кабінеті. Приголомшений побаченим, багатій без вагань залишив свої 50 000 доларів у касі і пішов.
Як тільки двері за жертвою зачинилися, Вейл свиснув. Це був сигнал «Знято!». Декорації розібрали за годину. Актори здали костюми, отримали свої пару доларів гонорару і розійшлися. Вивіску зняли. Коли мільйонер повернувся наступного ранку, він знайшов абсолютно порожнє, запилене приміщення без жодного сліду вчорашнього багатства.
«Жовтий Кід» прожив 100 років і помер у бідності, але залишив після себе філософію, яка стала класикою: «Я ніколи не обманював чесну людину. Чесна людина не шукає способу отримати щось задарма. Усі мої жертви самі хотіли когось надурити, я просто виявлявся спритнішим».
@istorium_ua