Це інша музика звучить.
Глуха гроза на клавіші камінні.
Як ти зумів
мене так приручить?
Дерева сплять і площі безгомінні.
Ти близько так,
що вже тебе нема.
Пірнають зорі в темряву глибоку.
Це все ще літо?
Осінь? Чи зима?
Який на світі день
якого року?
Віки світань.
Безмежжя горизонтів.
Прадавній смисл
усіх людських наріч.
І за одним плечем у тебе - сонце.
За другим - ніч.

©Оксана Пахльовська

#куточок_поезії