Це була молитва за Україну 🇺🇦 — тиха, глибока і дуже чесна. Про внутрішній стан, який кожна з нас носить у собі щодня: напругу, втому, надію, віру, любов.

Через малюнок, колір і лінію 🎨 ми торкалися того, що складно озвучити словами. Колективна рефлексія стала простором, де можна було побачити себе, свій стан і свої запитання — без пояснень, без оцінок і без потреби щось доводити.

Зустріч проходила у живому, уважному процесі — хтось малював, хтось мовчав, хтось спостерігав. Кожна мала свій темп і свій спосіб бути в цьому досвіді. Саме в цій простоті й народжувалося відчуття підтримки.

Зустріч провела Марина Мозгова — психологиня Жіночого хабу. Дуже тонко і бережно вона тримала простір, у якому складні теми не лякали, а допомагали знаходити внутрішню опору — без тиску і «правильних» відповідей.

Це було важливо.
Для внутрішньої опори, для проживання і для відчуття, що ми не одні — ні в собі, ні в цій реальності 🫂