
2024-08-01 12:00:01
Тріщини на ринку праці США
На перший погляд, ринок праці США виглядає міцним: безробіття за історичними мірками низьке, кількість робочих місць росте, а частка залученого до праці населення залишається підвищеною.
Та «під капотом» ситуація не така красива. Тріщини поширюються, і більш детальні дані розповідають зовсім іншу історію — ту, що ще не потрапила до заголовків медіа чи радостей твітів спочатку Байдена, а тепер Трампа 🌮.
Розуміння структурних змін на ринку праці має ключове значне для розвитку економіки і відповідно всіх класів активів, від акцій😱 й облігацій до валют.
Останніми роками ринок праці США, особливо у віковій групі 25–54 (ключовий “активний” вік), був напрочуд сильним. Після пандемії участь у робочій силі різко зросла, якість робочих місць покращилася, а зайнятість, так і відпрацьовані години досягли нових максимумів.
Частка зайнятих у робочій силі різко відкотилась від циклічного піку, тобто безробітних стало більше, хоч масових звільнень поки що немає. Зазвичай такий розворот починається на ранній фазі спаду: компанії сповільнюють найм і «тихо» нарощують приховане безробіття🫣.
Коефіцієнт зайнятості до всього населення показує, яку частку всієї групи активного населення реально працевлаштовано, а не лише тих, хто вважається у робочій силі. Показник зупинився й почав знижуватися. Це означає, що приріст робочих місць більше не випереджає приріст населення: економіка вже не поглинає робочі руки у колишньому темпі. Зростання загальмувалося😮, навіть якщо хвиля звільнень ще не прокотилася.
Рівень участі у робочій силі стрімко зріс, коли люди масово поверталися на ринок праці. Тепер він «вирівнявся» й стоїть трохи нижче свого максимуму. Тобто активне населення як і раніше активно шукає роботу і не «випадає» з ринку, але роботодавці більше не підхоплюють їх із тією ж швидкістю. Отримуємо дисбаланс: пропозиція праці залишається високою, тоді як попит охолоджується.
Якщо проаналізувати показники участі робочої сили у part-time, тимчасових роботах, то виявиться, що дедалі більше американців не може знайти роботу на повний день і змушені брати неповний🫤. Частка всіх, хто працює full-time, у всій робочій силі стабільно знижується. Під час «пандемічного буму» цей коефіцієнт сягнув рекордного рівня через шалений попит, але тепер динаміка розвернулася: роботодавці скорочують кількість робітників.
Коли зростання виручки сповільнюється, маржа перебуває під тиском, а попит падає, компанії намагаються зменшити витрати, не вдаючись одразу до масових звільнень. Для цього компанії часто переводять працівників на часткові ставки, відкладають вакансії чи просто урізають години роботи.
Зазвичай подібний перехідний етап недовгий: компанії швидко або повертаються до зростання, або все-таки йдуть на скорочення штату. У нинішньому циклі «ужимання» триває майже два роки. Пояснення криється у все ще підвищеній маржі бізнесу (після пандемії вони залишили компаніям дуже “жирну подушку”🤔). Це дозволяє бізнесу довше балансувати між повноцінним наймом та скороченнями, знижуючи навантаження поступово.
Я не панікую чи кажу про неминучий апокаліпсис вже завтра, як це полюбляють особливо робити медіа📰. Тому не очікую, дуже різкого падіння чи рецесії без зовнішніх ризиків, проте цю структурну проблему треба брати у всі розрахунки при виборі середньострокових інвестицій.
Споживання ключ 🤑 до економіки й фондового ринку, якщо воно хитається завдяки тріщинам на ринку праці, то це важливе питання для аналізу.
Якщо хочете більше почитати про те, як бюро статистики маніпулює дуже помилковим показником NFP (похибка ~20%), то це можна знайти тут.
На перший погляд, ринок праці США виглядає міцним: безробіття за історичними мірками низьке, кількість робочих місць росте, а частка залученого до праці населення залишається підвищеною.
Та «під капотом» ситуація не така красива. Тріщини поширюються, і більш детальні дані розповідають зовсім іншу історію — ту, що ще не потрапила до заголовків медіа чи радостей твітів спочатку Байдена, а тепер Трампа 🌮.
Розуміння структурних змін на ринку праці має ключове значне для розвитку економіки і відповідно всіх класів активів, від акцій😱 й облігацій до валют.
Останніми роками ринок праці США, особливо у віковій групі 25–54 (ключовий “активний” вік), був напрочуд сильним. Після пандемії участь у робочій силі різко зросла, якість робочих місць покращилася, а зайнятість, так і відпрацьовані години досягли нових максимумів.
Частка зайнятих у робочій силі різко відкотилась від циклічного піку, тобто безробітних стало більше, хоч масових звільнень поки що немає. Зазвичай такий розворот починається на ранній фазі спаду: компанії сповільнюють найм і «тихо» нарощують приховане безробіття🫣.
Коефіцієнт зайнятості до всього населення показує, яку частку всієї групи активного населення реально працевлаштовано, а не лише тих, хто вважається у робочій силі. Показник зупинився й почав знижуватися. Це означає, що приріст робочих місць більше не випереджає приріст населення: економіка вже не поглинає робочі руки у колишньому темпі. Зростання загальмувалося😮, навіть якщо хвиля звільнень ще не прокотилася.
Рівень участі у робочій силі стрімко зріс, коли люди масово поверталися на ринок праці. Тепер він «вирівнявся» й стоїть трохи нижче свого максимуму. Тобто активне населення як і раніше активно шукає роботу і не «випадає» з ринку, але роботодавці більше не підхоплюють їх із тією ж швидкістю. Отримуємо дисбаланс: пропозиція праці залишається високою, тоді як попит охолоджується.
Якщо проаналізувати показники участі робочої сили у part-time, тимчасових роботах, то виявиться, що дедалі більше американців не може знайти роботу на повний день і змушені брати неповний🫤. Частка всіх, хто працює full-time, у всій робочій силі стабільно знижується. Під час «пандемічного буму» цей коефіцієнт сягнув рекордного рівня через шалений попит, але тепер динаміка розвернулася: роботодавці скорочують кількість робітників.
Коли зростання виручки сповільнюється, маржа перебуває під тиском, а попит падає, компанії намагаються зменшити витрати, не вдаючись одразу до масових звільнень. Для цього компанії часто переводять працівників на часткові ставки, відкладають вакансії чи просто урізають години роботи.
Зазвичай подібний перехідний етап недовгий: компанії швидко або повертаються до зростання, або все-таки йдуть на скорочення штату. У нинішньому циклі «ужимання» триває майже два роки. Пояснення криється у все ще підвищеній маржі бізнесу (після пандемії вони залишили компаніям дуже “жирну подушку”🤔). Це дозволяє бізнесу довше балансувати між повноцінним наймом та скороченнями, знижуючи навантаження поступово.
Я не панікую чи кажу про неминучий апокаліпсис вже завтра, як це полюбляють особливо робити медіа📰. Тому не очікую, дуже різкого падіння чи рецесії без зовнішніх ризиків, проте цю структурну проблему треба брати у всі розрахунки при виборі середньострокових інвестицій.
Споживання ключ 🤑 до економіки й фондового ринку, якщо воно хитається завдяки тріщинам на ринку праці, то це важливе питання для аналізу.
Якщо хочете більше почитати про те, як бюро статистики маніпулює дуже помилковим показником NFP (похибка ~20%), то це можна знайти тут.