Той довбаний Інстаграм ніби забирав з мене життя…

Кілька місяців поспіль - сторіз щодня, рілси за планом, пости по воронках. Продуманий прогрів, лід-магніти, контент-план до коми.
Усе “як треба”, усе “працює”. Думаю багато з вас це помітили. Насправді важко було не помітити по 10 сторіс щодня))))

І воно справді працювало - клієнти приходили, продажі росли, сторінка активна, але в якийсь момент ніби хтось натиснув “mute” всередині.

Я йшла додому з роботи, навколо теплий вечір, запах липи, тихі голоси людей… А пам’яті нуль. Отямилась вже під під’їздом, не пам’ятаючи, що бачила, про що думала, як дійшла, бо весь шлях ішла не по землі, а по сценарію. Знімала в голові сторіз. Думала, як скласти заголовок. Жила, щоб потім це викласти.

У якийсь момент прийшло усвідомлення: це не я керую контентом - це контент керує мною, а я так жити не можу!

І найгірше - люди це бачать, вони відчувають, коли все по скрипту - усмішка не з емоції, а “для кадру”, слова правильні, але не живі. Фальш не сховаєш під гарним фільтром.

Ну і нарешті зрозуміла, що истачить цих експериментів, адже бренд Коробова не про “воронки”, а про натхнення, що приходить зненацька, про живі розмови, коли хочеться говорити, а не коли в контент-плані стоїть “день 7: розкрий біль клієнта”.

Так, системи працюють, але якщо через них перестаєш бачити дорогу додому, то
може, пора зупинитися і пошукати інші канали залучення клієнтів?

Я вирішила для себе просто підтримувати життєздатність Інсти, але вкладатись у Фейсбук та Гугл. Це ті канали, які прості, зрозумілі, і вимагають не так багато часу.

Інстаграм, у свою чергу, хоче пожирати життя, щоб реально давати результат. А делегувати бренд особистий не варіант, жодна людина так не напише, як я. І коли пише хтось чужий, це одразу відчутно.

Що думаєте з цього приводу?

🛢️Все про бізнес від Анастасії Коробової. Дружити запрошую тут