Тонко заводить вориння, як муха в тенетах, скиглить біль нестерпучий, плаче самотній сум… Дз-з… дзи-и… Невгавуче, безперестанку. Висотує жили і крає ножем по серці. Хтів би не слухать, але не можна, хтів би втекти — та де? — Гісь-гісь!.. А ти куди?.. Шляг би ті трафив!

📚✍ Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків», 1911

Плаче самотній сум через новини з Харкова і Запоріжжя. Хтів би не слухать, але не можна. 💔💔

🎨👨‍🎨 Михайло Вайнштейн «Туга», 1964

Вайнштейн — шістдесятник, тож і туга зовсім не чужий для нього стан душі.

Тримаймося за своє і підтримуймо військо! 🙏