Так, це може прозвучати дивно. Але знаєте на що зараз мені схожий стиль Марлона Джеймса?

На Пилипа Білянського. Це не тому, що тут давно не було про «Луни». З перших речень той самий вайб, що в «Лунах», як в останній частині.

Ну ви зрозуміли, про «Чорного леопарда, рудого вовка» буде багато. Вона велика і дуже незвичайна. От цитата на обкладинці добре пояснює.

in book we trust