Так безсило упали червоні кінці
Різнобарвної хустки з похилих рамен
На заломлені руки — мов крила
Закривавлені мертвого птаха.
Поцілунок (такий непотрібний)
Ліг на м'які покірні уста
(Мов зів'ялий пожовклий листок
На холодну, мертвіючу землю)...
Не здригнулась. Очей не звела.
Скам'яніла. Ні слова, ні звуку...
— Ха-ха-ха...— Це остання любов
І найперший її поцілунок.

✍️📚 Василь Еллан-Блакитний «Краплини крові», 1915

Сьогодні Всесвітній день поцілунків, всіх вітаю! 😘

Це частинка цікавого раннього вірша Еллана – всього 3 роки, як він почав писати. Навчаючись у Чернігівській духовній семінарії, він відвідував «суботи» (літературні вечори) у вітальні Михайла Коцюбинського, де, як пишуть, його перші вірші «майстер прийняв з доброзичливою увагою». Ось і тяглість поколінь.

👩‍🎨🎨 Олександр Ацманчук «Політ», 1965

Одеський радянський художник, Ацманчук виділяється стилем. Почуття, свобода і перетворення двох постатей у поцілунку на яскравий вогонь — так характеризують найвідомішу роботу митця, і тут не посперечаєшся — вогонь! 🔥