Сьогоднішній ранок знову почався зі звісток про обстріли. Київ не спав. Страшна ніч.

А я зараз веду ретрит. Ми в тиші. У безпечному просторі. У глибині процесу.
І ця тиша — не про відсторонення. Вона про присутність. Про опору, яку ми маємо зберігати, щоби мати чим ділитися, коли світ знову хитається.

Це непросто — тримати внутрішню рівновагу, знаючи, що твої рідні в місті. Що твої клієнти, друзі, колеги — прокидалися від вибухів. Але я вірю, що зараз нам усім потрібна не лише стійкість, а й м’якість.

Хочу поділитися з вами короткою практикою — якірною. Її можна зробити будь-де, навіть у коридорі під час повітряної тривоги.

Практика «Я є тут» (2–3 хвилини)

🔸 Станьте або сядьте з опорою. Відчуйте, як ваше тіло торкається підлоги чи поверхні.
🔸 Назвіть про себе:
• 5 речей, які бачите.
• 4 речі, які відчуваєте тілом.
• 3 звуки, які чуєте.
• 2 запахи (або просто вдих-видих).
• 1 річ, за яку ви зараз вдячні.

Ця вправа допомагає повертатися до реальності, вкорінюватись у моменті, відчути: я є.
І цього вже достатньо.

Я в тиші. Але з вами серцем.
Обіймаю всіх, хто зараз у місті. Хто не спав. Хто боїться — і водночас живе.

З теплом,
Наталія Сабліна❤️