Сьогодні в «Жовтні» відбувся, мабуть, найкращий кіносеанс цього року.

В межах рубрики «Секретний показ» глядачі купують квитки на таємничий фільм. Навіть під час сеансу ніхто вголос не проговорює назву стрічки. Дивишся кіно без жодних упереджень та очікувань. Проте, кінотеатр обіцяє, що буде демонструвати лише справді вартісні фільми.

На першому секретному показі людям представили «Життя Чака» за пару тижнів до офіційного виходу екранізації в прокат. Людям дуже сподобався формат.

Але цього дня щось пішло не так. Ще на першій половині фільму із зали вийшло під сотню людей. Картина була, м'яко кажучи, сумнівною.

Проте, що почало відбуватись ближче до кінця фільму... Я стільки сміху не чув навіть на «Люксембург, Люксембург». Зал буквально бився у конвульсіях від того наскільки це було погано. В якісь моменти хтось взагалі починав аплодувати. У мене аж голова почала боліти від інтенсивності гоготіння. А це навіть не комедійний фільм.

Коли в кінці показали титри й на весь екран вилізло «⠇⡁⣈⢒⢘⢁⡨⢡⠡⠪⡌ ⢠⠍⡰⠬⠘ ⠌⢠⠌⠃⠸⡊⢉⠋», то стало зрозуміло, що це ідеальний розіграш, план злого генія від людини, яка підбирала стрічку для показу.

Прикро за людей, які очікували провести час за справді гарним фільмом, але для мене це був один з найбільш унікальних досвідів у кіно ever.

В залі сиділи підлітки, студенти, сімейні пари, пенсіонери — абсолютно різноманітна публіка. Але в кінці сеансу відчувалась така єдність та згуртованість в цьому дикому угарі, яку я не відчував навіть на кінофестивалях.

Дракула: історія кохання
10/10