Сьогодні у мене була розмова про тривогу перед початком нового.
Про паузу, яку ми іноді робимо, коли готові вийти за поріг чи відчинити двері. Коли готуємось натиснути кнопку, щоб прийняти дзвоник, чи сказати вітальне слово.

Для мене так важлива ця пауза – наче набираєш повітря в легені. І далі йде символічне народження – контакту, зустрічі, дії.

Так важливо, особливо дітям, щоб тебе "за порогом" зустріли. Дорослому це теж важливо, але він витримає можливу порожнечу.
Бо він "наповнений" і всередині є величезний досвід таких кроків.

А дитині важливо, щоб її зустріли поглядом, усмішкою, жестом, кивком голови.
Це завжди виглядає, як осяяння.

Це така проста можливість дати іншому щире відчуття – можливо, ми з тобою ще незнайомі, але я рада, що ти є тепер в моєму світі.
На це потрібні сили і внутрішня можливість, не завжди вона є.

коли ми відчуваємо себе щиро «побаченими» - легше розкрити свій потенціал.

Доброї безпечної ночі.
Нехай всі кроки ведуть до сили ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз