2025-10-03 10:02:52
Сьогодні презентація збірки Дімки Ужасного «Скотомогильник».
Якщо ви, як і я, не можете відвідати презентацію наживо і вихопити збірку на стенді видавництва з підписом автора (вчора всі розкупили, але сьогодні ніби мають ще бути книжки), то читайте, що розпитала у автора цікаве про збірку і творчість.
Далі зі слів Дімки💅
Про піджанри горору у збірці:
Якщо узагальнено — то оповідання написані десь на межі екстремального горору. Присутні елементи сплаттерпанку, містики, побутово-соціального реалізму (щойно вигадав). Не всі твори ультра криваві, але більшість — про низьке, чорнушне, гидке і лячне.
Я в цілому люблю читати подібну літературу, тому її й пишу.
Про порядок оповідань у збірці:
Я не надто довго тасував твори — намагався, щоб старіші чергувалися більш свіжими, ну, і найсильніші твори (на особисту думку) поставив на початок та у кінець збірки. В цілому, від перестановки мало що би помінялося.
Про псевдонім і містифікації (розказав не про всі, ггг)
Починаючи десь із 2010 року я був учасником спільноти українських шанувальників Стівена Кінґа, спочатку мовчазним спостерігачем, а потім подався на плідну ниву тролінгу, для чого створив окремого персонажа. В спільноті став кимсь на кшталт місцевого божевільного, але при цьому зав'язав багато знайомств, подружився з адміном і сам став адміном пізніш.
Історія псевдо «Ужасний» тягнеться орієнтовно з тих часів, коли Вконтактік не бажав приймати мій нікнейм «Дімка Восхітітєльний», вважаючи його несправжнім прізвищем, тому я чисто рандомно написав «Ужасний», і з того часу так і залишилося.
Кілька разів мені радили його змінити, силували зватися Моторошним, Жахливими, але це вже стало певним символом нашої нішевої тусовочки. Це як псевдо у війську — ти хоч триста разів називай себе Кентавром або Скорпіоном, якщо до тебе прив'язалося Тюлька, то так і буде.
У моєму випадку пощастило більше — мій випадково вигаданий псевдонім народ прийняв і з того часу сприймає мене саме так.
Ну, і до жахів це не має жодного стосунку, тож коли хтось думає, що я себе йменував так, натякаючи на свою обізнаність чи причетність до горору, то він трошки помиляється. Це був прикол, який переріс у стабільне письменницьке псевдо.
Інколи я кажу, що це чеське слово і означає воно «Прекрасний»).
✨✨✨
Тож якщо ви на Книжковій Країні, забігайте на презентацію Дімки Прекрасного:)
Якщо ви, як і я, не можете відвідати презентацію наживо і вихопити збірку на стенді видавництва з підписом автора (вчора всі розкупили, але сьогодні ніби мають ще бути книжки), то читайте, що розпитала у автора цікаве про збірку і творчість.
Далі зі слів Дімки💅
Про піджанри горору у збірці:
Якщо узагальнено — то оповідання написані десь на межі екстремального горору. Присутні елементи сплаттерпанку, містики, побутово-соціального реалізму (щойно вигадав). Не всі твори ультра криваві, але більшість — про низьке, чорнушне, гидке і лячне.
Я в цілому люблю читати подібну літературу, тому її й пишу.
Про порядок оповідань у збірці:
Я не надто довго тасував твори — намагався, щоб старіші чергувалися більш свіжими, ну, і найсильніші твори (на особисту думку) поставив на початок та у кінець збірки. В цілому, від перестановки мало що би помінялося.
Про псевдонім і містифікації (розказав не про всі, ггг)
Починаючи десь із 2010 року я був учасником спільноти українських шанувальників Стівена Кінґа, спочатку мовчазним спостерігачем, а потім подався на плідну ниву тролінгу, для чого створив окремого персонажа. В спільноті став кимсь на кшталт місцевого божевільного, але при цьому зав'язав багато знайомств, подружився з адміном і сам став адміном пізніш.
Історія псевдо «Ужасний» тягнеться орієнтовно з тих часів, коли Вконтактік не бажав приймати мій нікнейм «Дімка Восхітітєльний», вважаючи його несправжнім прізвищем, тому я чисто рандомно написав «Ужасний», і з того часу так і залишилося.
Кілька разів мені радили його змінити, силували зватися Моторошним, Жахливими, але це вже стало певним символом нашої нішевої тусовочки. Це як псевдо у війську — ти хоч триста разів називай себе Кентавром або Скорпіоном, якщо до тебе прив'язалося Тюлька, то так і буде.
У моєму випадку пощастило більше — мій випадково вигаданий псевдонім народ прийняв і з того часу сприймає мене саме так.
Ну, і до жахів це не має жодного стосунку, тож коли хтось думає, що я себе йменував так, натякаючи на свою обізнаність чи причетність до горору, то він трошки помиляється. Це був прикол, який переріс у стабільне письменницьке псевдо.
Інколи я кажу, що це чеське слово і означає воно «Прекрасний»).
✨✨✨
Тож якщо ви на Книжковій Країні, забігайте на презентацію Дімки Прекрасного:)