🟠Синдром недорозвиненого героя: чому ми чекаємо великого прориву, а не ростемо поступово
#ефективність #поради

Синдром недорозвиненого героя — це внутрішній наратив, у якому ти ніби головний персонаж великої історії… але ще не готовий діяти. Усе життя перетворюється на пролог: ти вчишся, «збираєш досвід», «чекаєш моменту», щоби *потім* нарешті почати «справжнє». Але цей момент усе не настає — бо героєм бути страшно, а дорослішати ще страшніше.

Уявлення, що одного дня трапиться магічний прорив, коли ти «готовий» — пастка. Герої стають героями не тоді, коли все складається, а коли вони роблять вибір навіть у невизначеності. І найчастіше — не завдяки одному драматичному кроці, а через серію звичайних дій, які вони виконують день у день.

Цей синдром особливо знайомий тим, хто перфекціоніст, хто мислить себе через роль «потенційної зірки», або хто боїться почати з малого. Та зцілення починається тоді, коли ти дозволяєш собі бути не героєм, а людиною — недосконалою, зате дієвою. І коли розумієш: справжній розвиток — це не ефектна сцена, а послідовність рішень, які ти ухвалюєш щодня.

Не чекати моменту, коли ти «готовий». А зробити крок. Саме в цьому і є дорослість.

👨‍🎓Безкоштовне навчання | Стажування