Свого часу мене надзвичайно вразило, як майстерно на десятиліття дискредитували постать Симона Петлюри завдяки суду над його вбивцею в Парижі, якого виправдали. Єврей Шварцбард розстріляв отамана нібито помстившись за погроми, вчинені за вказівкою Петлюри. Звісно, це нісенітниці.

Дуже легко й захопливо про це у фільмі Акіма Галімова.

І от натрапила в моїх улюблених «Спогадах» Надії Суровцової на фрагмент, де вона розповідає, як в Україну, а саме в Харків, приїздив помічник адвоката вбивці Петлюри, пан Лекаш. Він шукав для суду докази прогерманської орієнтації отамана. Йому надали матеріали з ГПУ, і наркомат направив саме Суровцову допомогти з документами й перекладами в архіві ще Істпарту:

«За кілька днів праці в його архіві я так і не знайшла сліду германофільства у Петлюри. Лекаш міг би мати, можливо, чимало корисних для його справи документів, якби не шукав загодя надуманих нереальних потверджень гіпотези, потрібної Торезу (адвокат вбивці Петлюри)», — згадувала Суровцова.

Багатоповерхові махінації.