СТРАТЕГІЯ | ІНСАЙТИ

Без стратегування стратегія — мертва

Чи є тотожними поняття «стратегування» та «стратегія»? Як створити простір для стратегування? Як розвинути спроможності до нього? Ці та інші питання стали предметом дискусії, у якій взяли участь філософ Олександр Філоненко, генеральний менеджер Cisco в Україні Сергій Мартинчук і CEO Savvy L&D Solutions В’ячеслав Рудницький. Пропонуємо ключові інсайти розмови.

Стратегія vs стратегування

Стратегія — це план дій, який відповідає на запитання «як ми будемо це робити?». Вона вторинна щодо місії чи візії компанії та є більш технічним завданням, добре знайомим кожному управлінцю.

Стратегування — це процес мислення, який забезпечує трансформацію систем. Це не лише розроблення плану, а безперервний творчий пошук, переосмислення усталених підходів і відкриття нових можливостей. Стратегування виходить на перший план, коли настає криза трансформації.

Хоча його часто пов’язують з екзистенційними кризами (наприклад, війною чи появою штучного інтелекту), стратегування може бути частиною повсякденного мислення, навіть без зовнішніх подразників. Іноді керівник навмисно створює відчуття кризи, щоб підштовхнути команду до пошуку нових рішень.

Простір для стратегування

Стратегування — це постійний, «пластичний» процес, який триває щодня, а не лише під час стратегічних сесій. Для проривів у мисленні потрібні виділені час і простір, яких, на жаль, часто бракує у компаніях.

В організації має бути «стратегічна функція» (не обов’язково окрема команда), яка безперервно аналізує ідеї, орієнтири та досліджує нові можливості, подібно до аналітичного відділу. Прикладом такого простору може бути дорадча рада, чиї регулярні засідання дозволяють відстежувати розвиток, ініціювати зміни та визначати напрямок руху.

Функції стратегування

➡️ Аналітика: збір інформації про тренди всередині та поза системою, на ринку. Це фундаментальна база для розуміння поточної ситуації.

➡️ Формування опцій: дорадчі органи чи групи людей, які пропонують різні можливі стратегії та шляхи.

➡️ «Провокація» (ініціатор): це роль або людина, яка унеможливлює статус-кво, змушує думати глибше, ставити під сумнів звичні речі та ініціювати радикальні зміни. Термін «провокація» походить від vocare (поклик), що означає «поклик до дії». Провокатор не руйнує, а починає процеси; закидає «якір» далеко вперед, не даючи зупинитися на півдорозі.

➡️ Впровадження («що робити?»): людина або група, яка переводить абстрактні ідеї та вибори в реальні дії, проєкти та конкретні кроки. Проте ідея часто є достатнім тригером для дії для досвідченого професіонала — він сам знає, що робити, якщо розуміє саму ідею.

Базові спроможності для стратегування

❯ Розуміння, що трансформація не робиться лише на досвіді минулого: не можна просто «завантажувати» попередній досвід у майбутнє; потрібно народжувати нове.

❯ Здатність грати: «Кожен стратег грає велику гру. Якщо ти не розумієш, в яку гру ти граєш, ти будеш грати в інші ігри». Гра — це не щось несерйозне, а навпаки, надзвичайно серйозна справа, як гра дітей.

❯ Наявність філософів/гуманітаріїв у бізнесі: їхня роль полягає в осмисленні наративів і метафор.

❯ Спроможність до метафор: це не «поезія», а важливий інструмент для народження нових сенсів та організації життя групи.

❯ Здатність до здивування та емпатії.

Розвиток спроможності до стратегування

Як підтягнути «м’яз» стратегування, щоб не скочуватися до тактичних рішень:

➡️ Інструментарій: використання різних концепцій та інструментів стратегування (як-от Теорія обмежень, SWOT-аналіз тощо). Важливо застосовувати їх ітеративно, щоб із часом переосмислити та наповнити більш стратегічним змістом.

➡️ Залучення зовнішніх модераторів/експертів, які можуть закрити «прогалини» в команді або групі. Їхня роль — не просто надавати інформацію, а приймати ту роль, якої не вистачає у певний момент для досягнення найкращого результату. Це може бути візуалізація, фіксація рішень, або ж підтримка динаміки групи.

#стратегування

⏺Strategic Insights