«Страшний»👻 цукор, або справжній Trick or treat?
Ч.1 Шо воно таке, яке бува й нашо тре🤔?

Так, ну по кількості запитів бачу, що тема хвилююча, тож (як завжди) шоб знати, як того «страшного ворога» боротЬ — тре з ним познайомитись фейс ту фейс, так сказать. То буде трохи (біо)хімії для початківців. Готові? Погнали👇.

Шо таке цукор? В цілому так обзивають розчинні, солодкі на смак вуглеводи🍬. Останні, до речі, по складності організації поділяються на моно- (глюкоза, фруктоза, галактоза), ди- (сахароза, лактоза) та полісахариди (крохмаль, целюлоза, глікоген). В чому різниця? В кількості перших, які взялися за ручки🤝. Шоб утворилась сахароза — тре, шоб глюкоза взяла за ручку фруктозу; шоб лактоза — галактозу; а ось коли кілька сотень глюкоз об’єднаються, то ось вам і крохмаль👌. +- ферштейн? Гуд.

Так ось, коли ми то щастя кушаємо, воно усе в процесі перетравлення розвалюється назад до глюкози, фруктози й галактози (тому, до речі, якщо досить довго жувать хлебушек, можна відчути солодкий смак: то ваша амілаза слини постаралась і розібрала крохмаль на дрібніші запчастини). Далі моносахаріди всмоктуються в кишечнику, розносяться кров’ю🩸 й розбираються клітинами на власні потреби, а надлишок глюкози турботливо никається в глікоген на чорний день🧰.

В нормі цукру в крові нашє має бути меньш як 5,6 ммоль/л (з поправками +- на вік, кондиції, вагітність і т.д.). Регулюється рівень глюкози в крові кількома гормонами: глюкагон, адреналін і кортизол кажуть «🔺шуруй швидше, нам страшно/цікаво/тре енергія», а інсулін каже «🤚заспокойсь, йди назад в клітини, займись корисними справами» (ось тут в пості про оземпік детально то розбирала).
До речі, на фруктозу інсулін не реагує, в неї взагалі свій метаболічний шлях — вона в печінці тусить. Це не робить її якоюсь особливо «корисною/гарною», але прямого піку інсуліну не дає, так.
Важливо❗️ Фруктозні окремі підсолоджувачі в довготривалій перспективі здатні наробити набагато більше бяки, аніж сама глюкоза — можна отримати й печінковий стеатоз, і метаболічний синдром, і «подарунок» інсулінорезистентності (про це детальніше в другій частині). Повертаймось👇.

Нашо ж нашим клітинкам та глюкоза тре?
🔹енергія. Одна молекула глюкози дасть 38 АТФ (враховуючи, що одному нейрончику на день їх тре пару сот трильйонів, потребу підрахуйте самі);
🔹синтезувати з її залишків собі корисні (й не дуже) жирки;
🔹наробити з неї рибози/дезоксирибози для РНКі і ДНКі;
🔹допомогти новим клітинкам диференціюватись в певному напрямку;
🔹нагенерувати NADPH (про нього детально розповідала тут), шоб захиститись від окисного стресу, старіння та й смерті.
Чудово? Ще б пак (ось тут передаю привіт усім на кето/білкових і прочих безвуглеводних дієтах😉).

То чого ж тим цукром усіх лякають? Бо шо занадто — то нездраво. Добова потреба в вуглеводах на людину становить 150–300 г на день (у залежності від вашої активності). Так ось, товариші американці рекомендують, шоб простого доданого цукру з них було не більш як 25 г для жінок і 36 г для чоловіків. (Тобто цукор з яблучка — то не доданий, то так виросло, а ось той, шо за приготування в пиріженку досипали шоб вам смачніше було — ось то він.)

Й насправді страшний не сам цукор пер се, а перебір з калоражем, малорухливий спосіб життя й заміна цукром їжі з необхідними організму нутрієнтами (тут в принципі історія як і з фастфудом: проблема не в тому, шо ви з’їли картоху фрі🍟 або тістечко🧁, а шо якщо ви їми налупились і вже не будете їсти корисні білкі/жиркі й вітамінки). Тому десерт він коли зазвичай? Після закриття усіх потреб норм їжею✅.

Так, думаю, для вступу й загальної картини — норм🤔?
В наступній частині(нах) поговоримо про цукрову «залежність», вплив нього на дрібних, підсолоджувачі/цукрозамінники й прочі ваші запитання.
Усі емоції — в каменти, підтримку — сюди.
Обняла 🤍