Стала осінь. Моя золота, моя бурштинова осінь. Як і кожну, любив я і цю неповторну, вибагливо загорнуту золотою габою, у сандалах. Вона не йшла для мене плавно, як колись, а танцювала, мов Муза на клясичній картині. І чи то спадало листя клену, чи втихав у сквері водограй із золотими рибками, я скрізь вбачав химеру саме її і, мов сатир, сміявся з тих жартів.

✍️📚 Улас Самчук «Моя осінь», 1936

Ось і обіцяний вчора допис з цитатою зі збірки «Віднайдений рай». Попри назву і таку цитату, це зовсім не поетична новела про природу в стилі Коцюбинського, як ви могли подумати. Це класна міська коротка проза 30-х. Дуже бажаю нам всім хороших видань Самчука!

👩‍🎨🎨 Іван Труш «Осінь», 1910-ті

Кольори Труша — це марка. Ніщо так не пасує осені, як вони. Художник зізнавався, що тільки від роботи з природою отримує справжню насолоду, а портретування (у якому він був визнаним майстром) і робота з людьми його дуже виснажували: скаржився близьким, що марудні справи приведуть його «на Кульпарків» — так називали й називають львівську психіатричну лікарню.