👨‍🏫 СПОВІДЬ ВИКЛАДАЧА

Якщо ви не знали, то викладачі теж бувають студентами. І коли ми сідаємо "за парту" і опиняємось у вашій шкурі, ми поводимо себе трохи інакше — так, як би нам хотілося, щоб поводили себе наші власні студенти 😅.

👩‍💻 В першу чергу, на уроці ми сидимо з увімкненими камерами. Бо знаємо, що це, з одного боку, елементарна повага до викладача, а з іншого, це допомагає не відволікатися, сконцентруватися на уроці і демонструвати свою залученість 🤗. Якщо вимкнути камеру, викладач може звертати на учня менше уваги (через відсутність зорового контакту), погано розуміти, які емоції переживає учень, чи йому усе зрозуміло і тому подібне. До того ж, можна підняти руку 💡 — і це помітять. Можна усміхатися, хмуритися, кивати — і на це буде реакція. Нікому не комфортно розмовляти з чорним прямокутником ◾️, правда ж? А ще ми завжди вітаємось з викладачем, коли заходимо у конференцію, бо це ... ну, просто ввічливо 🤷‍♂️.

👩‍💻 Перетворюючись на учнів, ми продовжуємо трохи "викладати" (побічні ефекти професії 🙃). Коли працюємо у парах, ставимо питання, додатково цікавимось чимось, можемо й виправити, підказати 🤭. Але це якраз і є ефективна робота у парі: коли йде справжній діалог, а не "ну давай ти скажи свою фразу, а потім я скажу свою". Ставлячи питання, ми практикуємо... ставити питання іноземною мовою! 😄 Те, що зазвичай учні роблять найменше під час уроку, бо звикли, що питання ставить викладач.

👩‍💻 Вочевидь, у групі є багато учнів, і усі мають право висловитися. Але що ми робимо, запитаєте ви, коли відповідає інший? Перевіряємо повідомлення на телефоні? Ідемо заварювати чай? Споглядаємо, яка гарна погода надворі?.. Звісно ж, ні 🙅‍♂️. Ми вимикаємо мікрофон і самі теж відповідаємо на питання викладача. Вголос, але не заважаючи іншому. І таким чином, говоримо протягом уроку набагато більше 🗣️🗣️🗣️. Або ми уважно слухаємо відповідь compañer@s і фіксуємо для себе усі їхні помилки 🫣😅. Це ж так корисно для підвищення самооцінки... 😌

👩‍💻 Коли нам щось незрозуміло, ми ставимо запитання, перепитуємо, але не мовчимо. Ми не боїмося здатися дурними чи важкодумами. Адже ми свідомі того, що нерозуміння сьогодні = купа помилок завтра 🙄. А нащо нам це потрібно за наші ж гроші? Ми приходимо вчитися для себе, і чесно кажучи, що подумають про нас інші, нас мало хвилює 😏.

👩‍💻 В цілому, ми не очікуємо, що нас «навчать». Ми приходимо, щоб бути активними, помилятися, пробувати, ініціювати. Навіть якщо викладач бездоганно побудував урок, без нашої участі він не спрацює. Це ж не серіал, який ти дивишся, жуючи попкорн 🍿.

👩‍💻 А між уроками ми робимо домашку. Завжди. Бо як викладачі ми знаємо, що жодного прогресу без цього не буде. Хоча деякі наші учні у це не вірять і сподіваються на диво. За 2 рази по 90 хвилин на тиждень 🎉. Та оскільки ми не хочемо позбавляти нікого надії, ми з усмішкою розводимо руками і продовжуємо... заново викладати попередній матеріал 😅. Така вже в нас робота — сіяти розумне, добре й вічне. У будь-який грунт, у будь-яку погоду 🌈.