Спостереження.

Під час festive season видно, що реклама в Лондоні працює на евернес. Вітрини про настрій. Постери = рядок, який зчитується за секунду. Мінімум тексту, без візуального шуму. Це не реклама для кліку, це реклама для памʼяті. Саме тому, це й фотографують і розносять далі вже без участі бренду. Добре видно, як офлайн тут працює на противагу діджиталу. Бо онлайн перевантажений акціями і CTA. А людина сама доходить до меседжу. Без тиску. Плюс, кидаються в очі інсталяції всередині просторів. Магазини, універмаги, кафе роблять не просто декор, а повноцінні обʼєкти, в яких хочеться існувати. Це вже не POS і не «оформлення», а продовження кампанії. Всередині бренди працюють не з полицею, а з досвідом: світло, масштаб, матеріали, рух. Дуже круто. Як підсумок, місто, вітрини і внутрішні простори працюють як одна система. Реклама не закінчується на постері, а продовжується всередині.

Це все виглядає цілісно, а не лише як набір окремих пшиків. І це якраз гарний приклад про омніканальність. Бренд не може дозволити собі бути десь одним, а десь іншим. Занадто велика ціна.