СПОРОЖНІЛО І ТИХО

І навколо було спорожніло і тихо,
І слова, мов птахи, відлетіли у даль,
Я назвав би цей день найпідступнішим лихом,
Та новини його вже назвали, на жаль.

Я мовчав, як і всі, що понуро мовчали,
Чорний виголос болю - серéдинний плач
Нам в'язав домовини на серця причали,
І дощі сіяв вітер - одвічний сіяч.

І коли запалали надривисто стяги,
І могили скропив молодий капелан,
Усвідомлена єдність дійшла переваги
Над усім лихоліттям химер і оман.

І дивились у небо незборені очі,
Доки землю пустошив безжалісний герць,
І чекали від Бога, щоб вже напророчив
Хоч краплину надії на скорий кінець.

Та навколо було спорожніло і тихо,
Лиш подекуди маревом ковзала тінь,
Бог назвав би війну найпідступнішим лихом,
Та її вже назвали до нього. Амінь.

©Павло Деркач
20.01.2025