Спіймана - Ліз Томфорд

Моя оцінка: ★★★★☆

💔 Якщо ти колись вирішиш припинити гонитву й створити дім… Зроби це зі мною.

Цікавий факт: коли я читала цю книжку зараз, вдруге, моя динаміка читання була точно такою ж, як і тоді, коли я читала її вперше:
✨ Коли я дочитала десь до 30%, мені довелось зробити паузу, бо книжка мені далі не йшла.
Мені подобався Кай, який загубився у батьківстві і почутті провини за те, що може хоча б іноді хотіти чогось іншого, крім спільного часу з сином.
Мені подобався Монті. І вся бейсбольна команда, вони дуже милі.
Але я не дуже в’їжджала в естетику Міллі. Те, що іноді вилітало з її рота, викликало збентеження, а режим дражнилки 24/7 теж не дуже надихав. Коротше, абсолютно не моя комфортна персонажка.

✨ Після паузи мені почало подобатись значно більше.
Так, там все ще було достатньо не дуже доречних жартів і натяків («більшість часу він буде отак на колінах» (про дитину, яка ще не ходить) - «як і належить усім чоловікам». Мабуть, це мало бути дотепно, але було просто дивно), як і гойдалок «я тебе хочу - але я скоро поїду - так, я не хочу прив’язуватись - байдуже, я все одно тебе хочу».
Але одночасно з цим тут було дуже багато милих і гарних сцен. Наприклад, перші кроки Макса. Чи те, як Міллі і Макс разом займались випічкою. Чи сімейні вечері з друзями і можливість побачити героїв попередніх книг. Чи абсолютно всі моменти з Монті.

☠ Мені не дуже сподобалась сцена першого сексу головних героїв. Це було якось так довго і затягнуто, що я просто читала по діагоналі, бо почала стомлюватись в процесі. І їхні брудні розмови для мене були крінжовими («цицям теж золоту зірочку» - це не мій кінк, вибачте).

✨ Але в цілому далі книжка з кожною сторінкою починала подобатись мені все більше, а останні відсотків 20 я більше плакала, ніж читала.
Дуже багато зворушливих і емоційних моментів. Дуже багато діалогів, які хочеться розібрати на цитати. Зараз мені навіть складно пригадати, коли востаннє мені траплялась книжка, яка настільки вводила мене в нечитун на початку, і так подобалась під кінець. А ця історія була саме такою.

✨ Так, можливо, тут було багато ходіння туди-назад / ближче-далі, але мені сподобалось, як авторці вдалось розкрити страх близькості через небажання розчарувати тих, кого любиш, і прагнення виправдати своє існування, віддячивши важливій для тебе людині - лише для того, щоб з’ясувати, що потреба доводити і віддячувати існувала лише в твоїй голові.
І мені сподобалось, як і Міллі, і Кай допомагали одне одному у тому, що справді мало значення - віднайти баланс у житті та повернути насолоду від роботи, подолавши творчу кризу.

✨ Окремо ще раз скажу, як мені сподобався Кай. Він неймовірний батько. Він чудова людина. Він ніжний, відповідальний, турботливий, гарячий і люблячий. Він - людина, ладна ризикнути своїм серцем лише заради того, щоб хоч ненадовго відчути себе закоханим і коханим. Він просто бусінка. Не така, як його син, та все ж:)

Після цієї частини серії дуже сильно хочеться прочитати і книжку про Ісаю, і книжку про Ріо. Але найбільше хочеться побачити історію Монті - я майже впевнена, що вона стане моєю улюбленою.

Видавництво: 🌟 КСД

#відгуки_chornobrova_karooka