Спідню білизну пакує літо
в місткі валізи сивих долин.
Сонячним соло хмільні і ситі,
кличуть птахи перелітні у клин.
Підпережуся сповіддю серпня.
Де ж мої крила, де ж моя вись?
Зсипані зерна, зорані стерні.
І без польотів крила зрослись.
Переступаю з ноги на ногу.
Схильна до довгих німих прощань,
благословляю птахів у дорогу,
та без обіймів і крилостискань.

©Ніна Ковальчук