📖🎧 Слухаю «З країни рижу та опію» Софії Яблонської у UnderBooks.

Думаю, що ми сильно перегнули з позиціонуванням Яблонської лише як тревел-блогерки. Вона дасть фору мислителям модерної доби. Судіть самі:

Мені здається, що зовсім зрозуміло, що Китай не має охоти віддавати Юннану льо-льотам, Польща — нам Галичини, Москва — України, але, з другого боку, зовсім нормально, що Україна хоче бути вільна, від віків бореться і боротиметься за свою незалежність. Наша пасивність була б доказом браку підстав до нашої незалежності, до нашого окремішнього існування.

Ось чому мені так важко було зрозуміти пасивність деяких азійських народів. У цьому, видно, переконав їх і поміг їм сам Будда зі своїм безмежним фаталізмом. А може, виснажені війнами, вони воліють тільки гіркий спокій у неволі, ніж криваві війни за нетривку волю.

✍️ Це написано у 1932–1935 рр. КНР ще нема, а це — Республіка Китай, комуністи в опозиції до Чан Кайші (який потім програє і створить Тайвань). Ну а наш контекст ви розумієте.

📷🎞 Фото Софії Яблонської з Китаю, провінція Юньнань. Джерело.