Слово пʼянка, яке ми нерідко чуємо з уст людей, не є питомо українським.

У класичній українській літературі та фольклорі нема іменника „пʼянка“ — є лише прикметник „пʼянкий“ (із наголосом на останньому складі):

• «В повітрі стояв густий і пʼянкий запах квітів». (Я. Баш)

• «А ця вишнівка — таки пʼянка». (з живих уст)

Російським «пьянство» чи «пьянка» відповідає українське слово пиятика:

• «Згадую, як Степан Кишук оцьому Юхимові за неробство та пиятику гострим словом дорікав». (С. Журахович)

А ще є наші добрі й соковиті відповідники — гульня та дудліж:

• «Без нього і гульня — не гульня». (Т. Шевченко)

• «Та годі-бо вам! Другий день дудліж у хаті трива!»

Джерело: «Як ми говоримо» — Борис Антоненко-Давидович
та старі словники із r2u.org.ua

#Вікторина

Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!