сходила я, значить, вихідними на "Малевича", то вже поділюся тут думками власне про фільм

ну, можна було б почати з жарту, що, мовляв, при Горбачові такого не було 😉😄

але, якщо без жартів, то перегляд фільму мені за відчуттями нагадав відвідини свята у дитячому садочку. Знаєте, там, коли дивишся виставу, то за ту годину часу маєш яскраву палітру відчуттів, серед яких є і замилування, і ніяковість, буває й крінж... от прям всяке-різне. Але ж йдеш на ту виставу, бо то щось близьке і дороге серцю

йшла на фільм, бо це — українське кіно, про нашу історію і наше мистецтво. Хотілося його подивитися хоча б для того, аби за років 5-10 (дай Боже дожити, звісно) розуміти прогрес українського кінематографа цієї ніші. І от тут, до слова, одразу про нішу. Яка вона? Мені важко сказати, якщо чесно. Творці стрічки наче хотіли "одягти все найкраще одразу": трохи історична/біографічна драма, трохи експериментальне кіно, трохи наче якийсь артхаус. В результаті — ні перше, ні друге, ні третє...

як я і писала у попередньому дописі, виглядає на те, що "Малевич" може стати просвітницьким кіно для людей, які з мистецтвом на "Ви", так би мовити (може, навіть якоюсь додатковою програмною одиницею для умовної "старшої школи", але у цьому випадку на екрані таки забагато еротики, як на мене). Це кіно не для людей, які вже знають Малевича, воно для тих, хто з ним ще тільки планує познайомитися

з того, що сподобалося мені, — епізод з "Победой над солнцем", власне момент "трансформації" ікони в "Чорний квадрат", художнє "тлумачення" абстракціонізму візуальними образами локального ландшафту, кінокадри, що балансують на межі перевтілення у малярські твори Малевича ... сюди б віднесла і фінальну сцену, де на руїнах сіл сучасного українського Сходу з'являються метафоричні образи другого селянського циклу Малевича (люди без облич), які художник писав у час Голодомору, але у 2020-х знімати сцени, які асоціюватимуться з black face - я навіть не знаю як це назвати... хіба mauvais ton

гадаю, щодо цього фільму у багатьох були дуже високі очікування, які, вочевидь не справдилися. Залишаючи професійну критику професійним критикам, для мене головна проблема стрічки полягає саме у невизначеності з жанром і цільовою аудиторією. Для кого це кіно? Напевне, таки для усіх нас, щоб дивитися, обговорювати, робити висновки, роботу над помилками і далі долати шлях до класного вітчизняного кіно

знаєте, не все ж у середу Петра, і не всі фільми виходять як "Атлантида" Васяновича (і не всім вдаються як у "Атлантиді" кадри з тепловізорами 😄
)

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета