Скетчі повертаються на канал, але не самі, а в компанії моїх роздумів про те, чому я відчула такий великий спектр негативних емоцій, коли їх опублікувала.
Подібні скетчі для мене завжди були формою релаксу. Вони існували ніби осторонь моєї художньої практики. Я завжди їх трохи соромилася, бо за своєю природою вони - кітч.
Пам'ятаю, якось мій друг побачив ці скетчі й сказав:
"Ого, тут видно твою любов до старих майстрів"
Тоді мені стало дуже неприємно від цих слів, бо вони викрили велику хворобу, з якою стикається, мабуть, кожен митець у своїй практиці: наслідування й імітація
"Наслідування" слово романтично-вульгарне. Воно як заготовлений костюм: митець тм.
У сучасності старими майстрами можна лише гратися. Це завжди процес, приречений на провал (хоча всі ми, звісно, сподіваємось на кемп)
На відміну від кітчу, мистецтво це процес щирий і сміливий. У ньому немає комплексів, які підштовхують до імітації.
Тому коли я побачила свої смішні картинки зі сторони, то відчула відразу до фальші.