СІЛЬ

Там, де в'ється річка Вереб
Поміж луків і долин,
Впав кохання лютий жереб
На розлуку і полин.

Гіркотою просочився
Крізь розжарені серця,
На майбутнє подивився
Із зажурою митця.

І розбіглись на всі боки
Наших весен ручаї,
І поникли в сон глибокий
Голосисті солов'ї.

І жалю їдкий неспокій
Йшов луною звідусіль,
Як твої вкривала щоки
Візерунком біла сіль.

©Павло Деркач
19.12.2024