Сяє моя любов в чорному лісі
Поміж двох вогнів,
Шепіт тихих розмов,
Я чую твій голос у пустому сні...
Де там щастя моє
Ломить вітром, як тополю - долю...
Треба зробити крок
Від теплого сяйва до гарячого,
Як спусковий гачок чекає життя,
Що нам призначено!
Маю віддати все, щоб темрява
Не вбила вітром світло!..

Бо я маю своє серце,
Бо я маю свою душу
І я маю свою землю,
Та своє зберегти мушу!
Бо я маю свою любов!
Бо я маю своїх братів!
Хто з любов'ю в вогонь пішов,
Той не згинув, а полетів!...

— Гліб Бабіч

Підпишись 👉 Цитати 🇺🇦