Шрифтові історії

Частина 2/3

Для журналу вона розробляла експериментальні шрифти, а він робив сміливий дизайн лейаутів. Її шрифти одразу почали привертати увагу. Тому вже роком пізніше вона стала продавати ліцензії на їх використання користувачам з усього світу. Дуже швидко її справа переросла у незалежну шрифтову фаундрі, тож окрім журналу розповсюджувались і шрифтові спесімени.

У 1991 році великий Массімо Віньєллі, поціновувач Гельветики та Бодоні, публічно розкритикував журнал, назвавши «сміттям» та «культурним відхиленням». Шість років по тому пара отримала золоту відзнаку від AIGA (Американський інститут графічних мистецтв — шанована професійна організація з дизайну), а Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско організував персональну виставку їхніх робіт — журналу та шрифтів.

⬇️