Щодо попереднього допису про Мерилін Монро, де присутня сексуалізація. Авторка біографічної праці "Мерилін: пристрасть і парадокс" Лоїс Беннер в передмові зауважує, що саме через цю сексуалізацію спочатку відкидала постать Мерилін, але згодом її думка змінилася:

Спершу я відкинула постать Мерилін, адже вона сприймалася як сексуальний об’єкт для чоловіків. Однак до ­1990-х років покоління «феміністок третьої хвилі» почало стверджувати, що сексуалізація жінок — це вивільнення, а не приниження, оскільки дарує їм самопізнання та силу. Студенти, яких я навчала, схилялися до цього аргументу. Чи я надто поверхнево оцінила Мерилін? Чи була вона попередницею фемінізму 1960-х років? Чи у її позиції сексуального об’єкта крилася якась сила? Щоб відповісти на ці запитання, я вирішила дослідити її життя.