2024-08-01 12:00:01
📌 Що передбачає проєкт?
✅ Суть: вводиться кримінальна відповідальність не за саме шахрайство, а за сприяння йому через інформаційне поширення, тобто:
• якщо особа бере участь у рекламі, зовнішній чи онлайн, і закликає людей вкладати кошти, купувати товари чи послуги;
• і ця діяльність потім визнається шахрайською вироком суду.
📈 Карається:
• штраф 1000–1500 НМДГ (~ від 17 000 до 25 500 грн) або обмеження волі до 3 років.
• за повторність або групу — штраф 2000–3000 НМДГ або обмеження волі 3–5 років + заборона займати посади.
🔍 Ключове застереження: не карається, якщо особа доведе, що діяла на підставі офіційної достовірної інформації або у межах співпраці з держорганами.
⚖️ Що викликає застереження?
❗️ 1) Дуже розмите формулювання.
• Що означає «сприяння шляхом інформаційного поширення»? Будь-яке репостування? Сторіс? Дружня рекомендація у чаті?
• Де межа між комерційною рекламою і просто особистою думкою?
❗️ 2) Презумпція винуватості по факту вироку.
• Особа може рекламувати продукт/збір, який тоді виглядає законно, а через 2–3 роки бізнес визнають шахрайським. Умовний лідер думок уже нестиме відповідальність.
• Таке «відкладене» кримінальне переслідування може стати інструментом тиску на блогерів, журналістів, медіа.
❗️ 3) Проблема доказування «офіційної достовірної інформації».
• Як практично довести, що діяли добросовісно? Вимагається мати офіційні підтвердження. А хто їх видасть — СБУ, Держфінмоніторинг, НБУ? Норми треба деталізувати.
❗️ 4) Ризик цензури та chilling effect.
• Публічні особи можуть масово відмовлятися рекламувати навіть добросовісні стартапи чи збори, аби не стати фігурантом кримінального провадження.
Посилання на законопроект https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/56736
📝 Мій висновок як адвоката
🔹 Ідея цікава і потрібна: справді час обмежити безвідповідальне медіапросування фінансового шахрайства.
🔹 Але у цьому вигляді стаття 190-1 виглядає надто загальною і може суперечити статті 34 Конституції України (свобода слова) та принципу презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції).
🔹 Необхідно чітко визначити:
• що таке «участь» — тільки платна реклама чи будь-яке поширення?
• як діяти, якщо шахрайство визнали через роки?
• які докази добросовісності приймаються?
✅ Суть: вводиться кримінальна відповідальність не за саме шахрайство, а за сприяння йому через інформаційне поширення, тобто:
• якщо особа бере участь у рекламі, зовнішній чи онлайн, і закликає людей вкладати кошти, купувати товари чи послуги;
• і ця діяльність потім визнається шахрайською вироком суду.
📈 Карається:
• штраф 1000–1500 НМДГ (~ від 17 000 до 25 500 грн) або обмеження волі до 3 років.
• за повторність або групу — штраф 2000–3000 НМДГ або обмеження волі 3–5 років + заборона займати посади.
🔍 Ключове застереження: не карається, якщо особа доведе, що діяла на підставі офіційної достовірної інформації або у межах співпраці з держорганами.
⚖️ Що викликає застереження?
❗️ 1) Дуже розмите формулювання.
• Що означає «сприяння шляхом інформаційного поширення»? Будь-яке репостування? Сторіс? Дружня рекомендація у чаті?
• Де межа між комерційною рекламою і просто особистою думкою?
❗️ 2) Презумпція винуватості по факту вироку.
• Особа може рекламувати продукт/збір, який тоді виглядає законно, а через 2–3 роки бізнес визнають шахрайським. Умовний лідер думок уже нестиме відповідальність.
• Таке «відкладене» кримінальне переслідування може стати інструментом тиску на блогерів, журналістів, медіа.
❗️ 3) Проблема доказування «офіційної достовірної інформації».
• Як практично довести, що діяли добросовісно? Вимагається мати офіційні підтвердження. А хто їх видасть — СБУ, Держфінмоніторинг, НБУ? Норми треба деталізувати.
❗️ 4) Ризик цензури та chilling effect.
• Публічні особи можуть масово відмовлятися рекламувати навіть добросовісні стартапи чи збори, аби не стати фігурантом кримінального провадження.
Посилання на законопроект https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/56736
📝 Мій висновок як адвоката
🔹 Ідея цікава і потрібна: справді час обмежити безвідповідальне медіапросування фінансового шахрайства.
🔹 Але у цьому вигляді стаття 190-1 виглядає надто загальною і може суперечити статті 34 Конституції України (свобода слова) та принципу презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції).
🔹 Необхідно чітко визначити:
• що таке «участь» — тільки платна реклама чи будь-яке поширення?
• як діяти, якщо шахрайство визнали через роки?
• які докази добросовісності приймаються?