Що б ви написали своїй дитині, знаючи, що кожен лист може бути останнім?

У тісній камері, між допитами й табірною тишею, Василь Стус писав не просто набір літер, не проте те, як у нього справи та чи вистачає тепла. Він закарбовував словами свою любов, підтримку й застереження сину🤍

Стус — дисидент? Так.
Учасник протесту в кінотеатрі «Україна»? Безперечно.
Поет-шістдесятник? Авжеж.

А ще — батько. Батько, який у листах до сина говорив про життя, про те, що варто залишатися свідомою людиною навіть тоді, коли світ робить усе, щоб це викорінити🗣

І, уявляєте, дитина, до якої були звернені ці листи — Дмитро — є й упорядником книги «Листи до сина» ☀️ Ба більше, він і надалі продовжує досліджувати творчість батька!

А побачити історію життя поета наживо можна в Мистецькому арсеналі на виставці «Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд», що триватиме до 8 лютого📝

Допоки ми читаємо, цікавимося й пам’ятаємо — доти існуватиме голос тих, кого змушували замовкнути.