Ще вчора я була висока як вежа,
Здається, ще трохи - дістану зеніт.
І раптом, - як вибух, - обвал і пожежа.
Розтрощений камінь - уже не граніт.
Руйновище віри, і розпач, і розпач!
Під попелом смутку поховано шлях,
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить в полях.
На те й погорільці - будуємо хатку,
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння - почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.

Фото: Суспільне Культура
Після атаки дронів РФ 12 листопада у Харкові на приватному підприємстві згоріли палети книжок Симоненка, Іздрика, Кідрука, Мокрика, Прауз і Вінграновського.


Долучайтесь до спільного збору з Рухом ЧЕСНО на FPV-ретранслятори для екіпажів 78 ОДШП, які щодня нищать ворога з неба.
Підтримайте (100 грн = 1 квиток): https://send.monobank.ua/jar/9dAWtUAFkN


#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
💫 Читай поезію Ліни Костенко