Ще вчора я була висока як вежа,
Здається, ще трохи - дістану зеніт.
І раптом, - як вибух, - обвал і пожежа.
Розтрощений камінь - уже не граніт.
Руйновище віри, і розпач, і розпач!
Під попелом смутку поховано шлях,
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить в полях.
На те й погорільці - будуємо хатку,
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння - почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко

Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

🎨 Yaroslava Yatsuba
💫 Читай поезію Ліни Костенко