Ще про лікарняні справи🏥

Так сталося, що зараз мене багато часу тримають у медикаментозному сні💤. Звичайно ти встаєш зранку з ясними думками💭, головою🧠. І я навмисно почав робити речі, які зазвичай не роблю на автоматі.

Вранці відразу після пробудження  взагалі нічого не роблю, хоча б 15 хвилин👌. Не уявляєте, який сором перед самим собою накриває в цей момент, уявляю себе ледачою дупою😅.

Далі я встаю але❗️, не відразу читаю всі вечірні та нічні повідомлення📲, не розбираю пізні дзвінки - після того, як вимкнув звук, не перевіряю пошту та месенджери, окрім повідомлень від близьких людей❤️.

На цьому етапі (зараз я зрозумів, що просто не маю на це сил) мій звичайний підйом у лікарні десь о 8 годині⏰ й замість справ я вирішив, принаймні поки лікуюсь, присвятити цей час собі. Подякувати Богу🙏, почитати "📖Есенціалізм" Грега Маккеона до сніданку, який о 9 годині.

Ну а далі в мене ритуал✨, я спускаюсь на перший поверх в кав'ярню лікарні. ☕️Кавою пахне вже на третьому поверсі на виході з мого відділення, вони її навіть смажуть самі☺️. Далі приємна товкучка, черга - лікарі, пацієнти, військові, медперсонал. Мені можна тільки капуч або лате. ✍️Як я пʼю свою першу каву писав - ТУТ. Я смакую її й лише після цього десь о 9-30 швидко повертаюсь до роботи👨‍💻.

❗️Й знаєте, нічого не відбувається поганого, я все встигаю, рідко може зірватись якась маленька угода. Але я не втрачаю нічого. Й при цьому ці півтори години, присвячені собі👤, ніби очищують мою особисту ментальну поштову📮 скриньку від повідомлень.

А це гарантія того, що все буде робитись швидко та ефективно⚡️. Тому дуже хотілося б залишити такий ритуал🤞 й присвячувати перші півтори години ранку собі після виписки з лікарні. Але ось головне питання - чи вдасться так, коли я вийду з лікарні? Чи рутина знову затягне🤔?

Ільченко І Власна справа 💰