📖 «Семирічна ніч»
✍🏻 Чон Юджон

Це повільний психологічний трилер, в якому авторка свідомо знижує темп і робить акцент на напругу, мовчання й наслідки давнього злочину, а не на сам злочин.

Юджон Чон працює з темою колективної провини. Тут важлива ціла спільнота: маленьке село, сім’ї, соціальні ролі, страх зіпсувати репутацію й бажання “перетерпіти”. Трагедія нікуди не зникає — її просто відкладають, і з часом вона починає тиснути на всіх. Абсолютно життєво і по-людськи

Персонажі не діляться на хороших і поганих, що для мене є великим плюсом, адже в моєму розумінні, градація «хороший-поганий» не може бути чіткою. Майже кожен у якийсь момент обирає мовчання, зручність або самозахист. І, власне, з таких рішень складається ця історія.

Роман має нелінійну структуру: часові зсуви змушують уважно стежити за деталями і постійно переглядати власні припущення. Дрібні епізоди, які спочатку здаються фоном, з часом набувають реальної ваги. І це причина того, чому я не читала залпом, а розтягувала і роздумувала, повертаючись до попередніх розділів.

Насильство в книзі показане з різних сторін.Воно існує через наслідки — психологічні, соціальні, родинні. Саме це формує основну напругу тексту.

У цьому добре відчувається специфіка корейської прози: увага до соціального тиску, родинних зв’язків і мовчазних домовленостей усередині спільноти. Провина тут поступово змінює форму й впливає на наступні покоління. Текст стриманий, емоції не проговорюються прямо, як часто буває у західних авторів.

Цей трилер не з «одноразових». Він не підійде на випадок щоб «прочитаю щось легеньке», як я доволі часто і беру трилери. Має бути внутрішня готовність для занурення в неприємні теми. Вона залишає після себе важке, але осмислене відчуття, і змушує довго повертатися думками до прочитаного.

Маю ще одну книгу авторки, але читатиму тільки через деякий час, коли буду готова.

Видавництво Анетти Антоненко 🌟