Самчиківський розпис (або самчиківка) як вид українського декоративно-ужиткового мистецтва зародився  наприкінці XIX – на початку XX ст. у селі Самчики , що на Хмельниччині.
Особливість самчиківського розпису полягає саме в сюжетності. Йдеться про сюжети з колядок, щедрівок, з української народної творчості, казок тощо. Розпис схожий на гобеленовий, виконується великим зубчастим малюнком з активним заповненням площини крупними масивними елементами, які розділяються за допомогою контрастних кольорів. Йому притаманний мотив вигнутого пера, зубчастого листя, язички пелюсток квітів, враження недбалості у вигнутих лініях візерунків, що є своєрідними складниками художньої мови майстрів самчиківки.
Основна тематика цього розпису – рослинні мотиви у найрізноманітніших їх інтерпретаціях. Кожен орнамент має свою назву, за якою його одразу можна розпізнати. Найчастіше в роботах авторів самчиківського розпису зустрічаються барвінок, соняхи, рожа, колоски, маки, дзвоники, ягідки, бруньки, калина, гілочки. На малюнках квіти зі знайомих і звичних раптом стають казковими, фантастичними рослинами, набувають неперевершеного українського колориту.
Ольга Машевська – народний майстер, художниця, авторка ілюстрацій до книжок. Її душа належить самчиківському розпису — неповторному мистецтву, яке вона не тільки зберігає, але й вдихає в нього нове життя. Вона створила бренд, що несе в собі дух цього народного мистецтва, і через нього популяризує українську культурну спадщину на трьох континентах, ділячись знаннями та вміннями.
На фото шовкова хустка з Семчиківським розписом від Ольги Машевської.

Підписатись на Паляницю
Написати автору