ривʼєрний шик завжди повертається до мене взимку: що холодніше й темніше надворі, то гостріше я згадую Італію. у пам’яті виринають і власні спогади, і кадри зі стрічок, що оспівують безтурботну насолоду літа.

найяскравіший приклад — The Talented Mr. Ripley [1999] режисури Ентоні Мінгелли. переглядаючи стіли з #кіно, я раптом усвідомила, як багато в ньому синіх та блакитних відтінків.

холодний, дистанційний престиж темно-синього блейзера Тома; світлі лляні сорочки Дікі, що дихають свободою; ніжні білі сукні його подруги, поєднані з блакитними аксесуарами — класичний код елітарності та чистоти стилю.

головний герой, поступово розкриваючись перед нами, ніби намагається змінити власну ідентичність від темного, стриманого синього до світлих тонів, привласнюючи життя іншого. колір підкреслює моральне ковзання Тома, і, хоч ми цього не помічаємо одразу, він працює на нас підсвідомо.