«Ритуал»
✍🏻 Адам Невілл

Це історія про те, як чотири дорослі мужики раптом усвідомлюють, що їхні молоді роки давно здохли, а дружба лишилася лише у спогадах і фотках з університету, де всі були худі, п’яні й без проблем.
І от вони вирушають у похід у шведську глушину, щоб «відновити зв’язок». Який «чудовий план»,коли ти вже ледве терпиш людей, з якими йшов по життю, закрий їх у лісі без мобільного зв’язку і щей допустити найклішованішу помилку «давай скоротимо шлях».Що може піти не так?)))

Мені дуже зайшло, як Невілл виписує психологічне гниття в середині групи
Кожен із них несе свою внутрішню травму:
• Люк — найсильніший фізично, але найменш вписаний у канонічне доросле життя. Без «нормальної» роботи, без майбутнього, з відчуттям, що всі роз’їхались вперед, а він застряг у підвалі власного існування. Його лють,впродовж походу, це не про сам ліс і навіть не про ситуацію яка склалась, а скорше про те, що він сам собі ворог.
• Дом — вічно ображений, із тілом, яке більше не слухається. І, чесно, його ниття, хоч і дратуюче, та воно болюче правдиве: коли ти розвалюєшся фізично і ментально і звинувачуєш у всьому всесвіт
• Філ — колись яскравий парубок, який був за будь-який двіж, а тепер сам собі нагнітає страх від того, що більше ніколи не стане тим, ким був.
• Гатч — в цій групі як ота остання нервова клітина в нашому організмі, яка намагається якийсь час все тягнути на собі.

Дуже сподобалась атмосфера лісу. Середовище, яке тупо не цікавиться їхніми драмами. І страх, який виростає з безсилля як перед «чудовиськом», так і перед фактом того, що ні життя ні хтось інший нічого тобі не винен

Книга справедливо і логічно розбита на дві частини. Перша, власне, про цю вилазку друзів, а друга радше як морально-культурні наслідки (?) у вигляді
секти, бога старого лісу і людей, які відчай підмінили вірою, бо їм потрібен сенс будь-якою ціною. І це настільки правдиво і життєво. Коли люди в пошуках того самого «сенсу життя», гублять його в різний спосіб. От хтось в сектах, а хтось на дні пляшки тощо.

Що до фіналу, його важко назвати хепіендом, але в той ще час не можна сказати що це «програш», бо це не про перемогу добра над злом чи щось подібне. В ньому просто яскраво виражені висновки обраного стилю життя і його наслідків

Обговорюючи цю книгу з товаришем, дізналась, що найбільше його тригернула тупість дорослих чоловіків, які допустились дурних помилок, і замість повернення назад обрали іти далі. Та як на мене, саме в цьому творі це умісно через те, що цей вибір був зроблений саме в рамках бажання кожного з них щось комусь довести, на кшталт того, що вони «справжні мужики і не здаються». І власне це і привело до того, чим ця подорож вилилась для кожного

Я б порадила книгу тим, кому подобається нагнітання, і чесний жах, де найбільш неприємний момент не криваві сцени,а сама атмосфера твору і трансформація людей впродовж.

Рада, що Невілл є українською . Так вийшло, що дві його книги читала майже підряд, то невдовзі вивалю відгук і на «Останні дні», яка сподобалась мені ще більше за цю

Видавництво Богдан