2025-10-31 10:03:08
РОЗВИТОК | МИСЛЕННЯ
4 типи футуризму: як ми думаємо про майбутнє
У часи стрімких економічних, політичних і технологічних змін багатьом лідерам, командам і організаціям здається неможливим передбачити, що станеться далі. За словами футуриста й дизайнера Ніка Фостера (Nick Foster), більшість людей стикаються з труднощами, бо дотримуються лише одного способу мислення про майбутнє.
Фостер, який працював у Google X, Sony та інших великих компаніях, стверджує, що кращий підхід — розглядати довгострокову перспективу крізь кілька лінз. У книжці «Could, Should, Might, Don’t» він виокремлює чотири моделі мислення про майбутнє, в одну з яких, на його думку, схильні потрапляти більшість із нас.
⚫️«Could» (можливе): технооптимізм
Це найбільш «футуристичний» підхід, що вирізняється технократичними очікуваннями майбутнього як простору трансформації. Він асоціюється з архітектурою, робототехнікою, дронами, літаючими автомобілями та будинками на Марсі — усіма «іконами прогресу».
Слабкі місця: підхід «героїчний», схожий на наукову фантастику чи рекламу. Він часто розміщує майбутнє далеко «там», ігноруючи найближчі кроки, реальне життя та людей. Це може слугувати «заповнювачем», що перешкоджає глибокому залученню до того, що будується і чому це має значення.
⚫️«Should» (повинно): впевненість, заснована на даних
Це відчуття впевненості щодо майбутнього як певної кінцевої точки. У бізнесі цей підхід базується на використанні даних та алгоритмічному декодуванні світу для побудови прогнозів.
Слабкі місця: «Should» змушує думати про майбутнє як про «єдину крапку на діаграмі». Моделі швидко стають неактуальними через випадкові події (як-от твіт знаменитости або корабель, що застряг у Суецькому каналі). Дані завжди неповні, а люди часто не досить чесні щодо рівня невизначености.
⚫️«Might» (імовірне): сценарне планування
Цей підхід — сценарне планування, яке сьогодні широко застосовується в бізнесі. Він формалізує стратегічне мислення, як у грі в шахи («Якщо я зроблю такий хід, вони можуть зробити це...»), визнаючи, що простір попереду невідомий, але можна нанести на карту ймовірність і невизначеність. Це передбачає створення кількох історій про потенційне майбутнє.
Слабкі місця: критика цього підходу часто стосується обмеженості уяви. Легко відкинути ідеї як «неможливі» або недооцінити швидкість змін. Як показує історія (Nokia, Blockbuster, Kodak), компанії можуть бути «збиті з ніг» тим, чого не бачили або вважали неймовірним.
⚫️«Don’t» (небажане): вплив негативних наслідків
Цей тип футуризму зосереджений на запобіганні певним речам і вказує на негативні фактори того, що може статися, якщо ми продовжимо поточний шлях або ухвалимо певне рішення. Він формує значну частину політичного та бізнес-дискурсу, особливо в дебатах про майбутнє ШІ. Його потужна версія — це відчуття відповідальності за наслідки рішень.
Слабкі місця: «Don’t» часто сприймають як залякування. Він зазвичай поза позиціями влади, що прагне змінити, тому менш ефективний. Корпоративний світ здебільшого зосереджується на «Could», «Should» і «Might», не приділяючи уваги негативним наслідкам своїх продуктів і дій.
🧭 Впровадження цілісного футуризму
Нік Фостер вважає, що організаціям варто розвивати культуру, у якій співробітники мають дозвіл і заохочення ставити запитання про майбутнє:
❯ Які погані речі можуть статися, якщо ми це зробимо?
❯ До чого це може призвести? Що буде через два-три роки?
❯ Що ми упускаємо?
Він радить командам об’єднувати фахівців із різних галузей, щоб вони «грали» разом: стратегів з MBA-освітою — з креативними промисловими дизайнерами та критиками, які думають про соціальні наслідки. Такий різнобічний підхід створює більш обґрунтовану й суворішу роботу, що підвищує шанси на успіх.
#футуризм #майбутнє #мислення
⏺Strategic Insights
4 типи футуризму: як ми думаємо про майбутнє
У часи стрімких економічних, політичних і технологічних змін багатьом лідерам, командам і організаціям здається неможливим передбачити, що станеться далі. За словами футуриста й дизайнера Ніка Фостера (Nick Foster), більшість людей стикаються з труднощами, бо дотримуються лише одного способу мислення про майбутнє.
Фостер, який працював у Google X, Sony та інших великих компаніях, стверджує, що кращий підхід — розглядати довгострокову перспективу крізь кілька лінз. У книжці «Could, Should, Might, Don’t» він виокремлює чотири моделі мислення про майбутнє, в одну з яких, на його думку, схильні потрапляти більшість із нас.
⚫️«Could» (можливе): технооптимізм
Це найбільш «футуристичний» підхід, що вирізняється технократичними очікуваннями майбутнього як простору трансформації. Він асоціюється з архітектурою, робототехнікою, дронами, літаючими автомобілями та будинками на Марсі — усіма «іконами прогресу».
Слабкі місця: підхід «героїчний», схожий на наукову фантастику чи рекламу. Він часто розміщує майбутнє далеко «там», ігноруючи найближчі кроки, реальне життя та людей. Це може слугувати «заповнювачем», що перешкоджає глибокому залученню до того, що будується і чому це має значення.
⚫️«Should» (повинно): впевненість, заснована на даних
Це відчуття впевненості щодо майбутнього як певної кінцевої точки. У бізнесі цей підхід базується на використанні даних та алгоритмічному декодуванні світу для побудови прогнозів.
Слабкі місця: «Should» змушує думати про майбутнє як про «єдину крапку на діаграмі». Моделі швидко стають неактуальними через випадкові події (як-от твіт знаменитости або корабель, що застряг у Суецькому каналі). Дані завжди неповні, а люди часто не досить чесні щодо рівня невизначености.
⚫️«Might» (імовірне): сценарне планування
Цей підхід — сценарне планування, яке сьогодні широко застосовується в бізнесі. Він формалізує стратегічне мислення, як у грі в шахи («Якщо я зроблю такий хід, вони можуть зробити це...»), визнаючи, що простір попереду невідомий, але можна нанести на карту ймовірність і невизначеність. Це передбачає створення кількох історій про потенційне майбутнє.
Слабкі місця: критика цього підходу часто стосується обмеженості уяви. Легко відкинути ідеї як «неможливі» або недооцінити швидкість змін. Як показує історія (Nokia, Blockbuster, Kodak), компанії можуть бути «збиті з ніг» тим, чого не бачили або вважали неймовірним.
⚫️«Don’t» (небажане): вплив негативних наслідків
Цей тип футуризму зосереджений на запобіганні певним речам і вказує на негативні фактори того, що може статися, якщо ми продовжимо поточний шлях або ухвалимо певне рішення. Він формує значну частину політичного та бізнес-дискурсу, особливо в дебатах про майбутнє ШІ. Його потужна версія — це відчуття відповідальності за наслідки рішень.
Слабкі місця: «Don’t» часто сприймають як залякування. Він зазвичай поза позиціями влади, що прагне змінити, тому менш ефективний. Корпоративний світ здебільшого зосереджується на «Could», «Should» і «Might», не приділяючи уваги негативним наслідкам своїх продуктів і дій.
🧭 Впровадження цілісного футуризму
Нік Фостер вважає, що організаціям варто розвивати культуру, у якій співробітники мають дозвіл і заохочення ставити запитання про майбутнє:
❯ Які погані речі можуть статися, якщо ми це зробимо?
❯ До чого це може призвести? Що буде через два-три роки?
❯ Що ми упускаємо?
Він радить командам об’єднувати фахівців із різних галузей, щоб вони «грали» разом: стратегів з MBA-освітою — з креативними промисловими дизайнерами та критиками, які думають про соціальні наслідки. Такий різнобічний підхід створює більш обґрунтовану й суворішу роботу, що підвищує шанси на успіх.
#футуризм #майбутнє #мислення
⏺Strategic Insights