Рік, як тебе немає, брате. Рік, як вожак нашої зграї ступив у тінь і більше не повернувся.
Я згадую тебе щодня. Ти був учителем і водночас воїном, що йшов поряд із нами. Першим серед рівних. Поруч із тобою страх відступав, бо ти завжди був відповідальним і хоробрим. Підполковник Василь Копань, наш «Незнайка».
Ти пішов, аби перевірити, як ми впораємося без тебе. Ми живемо твоїми мріями й будемо нести їх далі, доки не здійснимо. А тоді, озираючись на зірки, знайдемо тебе знову.