Раз на тиждень намагаюся підбирати для вас цікаву історію української компанії або бренду. Зазвичай там йдеться про запуск, поточний стан справ да плани бізнесу на майбутнє. Але сьогодні буде про інше, про закриття.

Виявилося, що у 20 вересня був останній робочий день київської кав’ярні «Каффа». Вона працювала 27 років і з’явилася у часи, коли в країні кавового ринку не існувало як такого.

Заклад у 1998 рокці відкрила Олена Булигіна разом з партнером. Надихалися кав’ярнею у польському Вроцлаві, де були у справах. Відкривали «Каффу» 3 роки, вклавши 70 тисяч доларів. А вже через 1,5 роки вдалося повернути інвестиції.

Заклад з першого дня можна було описати як «кав’ярня четвертої хвилі», хоч тоді й не існувало такого поняття. Для «Каффи» закуповували зелене зерно, обсмажували та міксували його у закладі. Пропонували до 20 сортів кави з кількох країн. А у 2005 році навіть запустили ще один заклад у столиці.

Попри те, що кав’ярня пережила, кризи, революції та початок великої війни, власники вирішили її закрити. Кажуть, почали втрачати команду - люди працювали по 5-15 років і стали вигорати та звільнятися. Крім того, зменшилась кількість відвідувачів та прибутки. Та й самі власники говорять, що втомилися.

Як на мене це дуже показова історія, яку треба тримати в голові: іноді найкраще, що можна зробити для крутого проєкту - це відпустити його. Дозволити стати історією.