Р. Желязни «Ніч у самотньому жовтні»

Я – сторожовий пес. Звуть мене Нюх. Я живу зі своїм господарем Джеком під Лондоном

Ми – доглядачі кількох проклять, і наша робота дуже важлива. Я маю наглядати за Тим, що в колі, Тим, що в шафі, і Тим, що в морській скрині, не кажучи вже про Тих, що в дзеркалі

Я собі подумав: чи не наглядає, бува, за нами звідкись із високої скелястої місцини якийсь прадавній вовк, завжди насторожений, з однісіньким посланням: «Пильнуй, Нюху, завжди пильнуй!»? Я майже почув його рик із підсвідомих глибин

Товариство мерзенних осіб і їхніх поплічників готується до якоїсь великої і паранормальної події, коли вони протистоятимуть одне одному, поставивши під загрозу безпеку людства

Сила наростатиме й наростатиме. Щоб її схилити на той чи інший бік, гравці можуть обмінюватися фізичними атаками. Гравці можуть падати, божеволіти, займатися, трансформуватися. Брама може почати відкриватися будь-якої миті

Великим деякі речі здаються замалими, а кіт може знати дещо, чого не відають Древні Боги