"Орендарі тіл" - ідеальна книжка для подорожі: 156 сторінок, маленький формат, прочитала за кілька коротких підходів між пошуками жучків-сонечок та очікуванням обіду в кафе.

Головна проблема цього відгуку в тому, що я не хочу псувати вам задоволення, а для цього про цю книжку краще взагалі нічого не писати. Бо навіть крихти підказок, чого очікувати, можуть зламати весь ефект.

Якщо ну дуже обережно, книжка написана у формі протоколів допиту темношкірого чоловіка з Сенегалу, який живе у мігрантському районі в Іспанії і має дуже хворого сина, а грошей на лікування не має.

З анотації я чомусь очікувала, що він вирішить помінятися тілами з сином, щоб віддати йому своє здорове. Але насправді ні - він вирішить взяти участь у програмі обміну тілами та помінятися з іншим чоловіком, щоб заробити на операцію.

Ми з першої сторінки розуміємо, що щось пішло не так - бо цей чоловік тепер свідчить на допиті в поліцейському відділенні. Форма оповіді дуже зайшла: це вже не перший його допит, поліцейська вже в курсі подій, тому вона періодично знаходить нестиковки з попередніми його твердженнями, а нам, читачам, дарують приємний процес підглядання та поступового в'їжджання, що відбулося.

Треба розуміти, що це не антиутопія і не висока полиця, не філософський твір, і не сказати що фантастика. Щось позажанрове й дуже сюжетне. Щоб провести цікаво кілька годин і можливо здивуватися (хоча хто зна). Цитати жодної вам не наведу, бо цитувати тут нічого.

Це перша книжка нового видавництва "Еспанія". В серії будуть ще дві, і я їх тепер гарантовано читатиму, бо хороше. Не прям 5 зірочок, але дуже міцна та впевнена в собі четвірка 🤗.

#непозбувний_відгук