"Незвичайне прохання до Миколая"

На білому аркуші почерк-каракулі.
Невпевнені букви підстрибують, хиляться:
"Святий Миколаю, я зараз у Кракові,
Втім чув про війну і про кулі в потилицях.

Мій татко-сапер поміж хмарами вештає.
Вже місяць ізвідти за рідними сте‌‌жить... "Він...
Не вмер, – каже мама, – а райським став мешканцем,
Із нами ж незримо: на небі всі те‌‌ж живі..."

Торік я малим був і мріяв про пустощі,
Тепер, чудотворцю, суттєво доросліше,
Втім знаю напевно: цей лист не пропустиш... Ти ж
Удатний на диво: в це вірую досі ще.

Комусь, може, треба зірки, з неба струшені...
У мене інакше із мріями, планами:
Не треба дарунків. Хай сниться татусь мені,
Щоб я не забув жодну з рис його пам'ятних".

На білому аркуші букви-каракулі,
Що в серце матусі вгризаються лезами.
Зажмурює очі: не можна, щоб плакали.
"Якби ж то це диво від мене залежало..."

©Марія Чекарьова

16–17 грудня 2022 року

Ілюстрація: Олени Нападовської
©Марія Чекарьова

16–17 грудня 2022 року

Ілюстрація: Олени Нападовської