2025-09-13 20:03:11
"Чар Марока" - це дебютний подорожній роман української мандрівниці, письменниці та фотографки Софії Яблонської, який уперше виданий у Львові у 1932 році. Авторка прожила у Марокко чотири місяці, протягом яких сміливо досліджувала й барвисто описувала життя, традиції арабської Африки.
Для мене книга цінна з кількох причин: безмежно захоплююся сміливістю авторки, яка відправилась у небезпечну подорож з таким запалом та цікавістю; видання надзвичайно красиво оформлене (дизайнер Володимир Гавриш), а текст Яблонської жвавий, соковитий й так влучно передає враження від побаченого колориту, що читати одне задоволення.
Ділюся з вами кількома фрагментами, щоб ви теж посмакували стиль письма Софії.
"Ми увійшли у веселу кімнату, де все виявляло великий смак і свободу. Ледве ми сіли на мʼякі килими, коли слуга вніс готовий самовар, медівників і тацю з коробками ріжнородного чаю, поклав перед господарем, що став готовий запашний напій.
По чаю зʼявилася смажена курка, по курці - баранина, по баранині - кус-кус, по кус-кусі... і т.д. Все було наготовано на наше прийняття так, начеб він віддавна чекав та сподівався нашого прибуття. Але, незважаючи на те, що годину тому ми вже добре наїлися, треба було знову їсти, промовчати, що ми в когось іншого вже гостювали, а вдавати голод та й ще зі смаком облизувати пальці, бо нічого більше не ображає арабів, як неохота до їди. Ми балачкою старалися відвернути увагу нашого бербера від їжі, та годі: він і балакає, і випитує, і дивується, але й запрошувати не забуває".
"Розмова тягнулася безжурно й весело. Спосіб їх балачки має в собі щось наївного, й такий він безжурний та нескладний, наче оповідання дитини. Мало змісту, а багато слів та рухів. Оповідаючи, він вам зараз рухом руки зрисує і предмет, і особу, у найцікавіших моментах затупотить ногами або заплеще в руки, а передаючи слово іншої особи, неодмінно перемінює голос, вдаючи чужий.
А часу - часу у них завсіди багато. І в бідних, і в багатих знайдеться пʼять-шість годин у день, щоб піти чай пити до сусідів чи то послухати оповідань на площі розваг або подивитись на танці. Життя їм видається ясним та нескладним, і вони його іншого не бажають мати".
Після прочитання "Чар Марока" ще більше захотілося відвідати Марокко й навчитися грати в шахи.
#щопрочитати
〰️ Муза&Селінджер
Для мене книга цінна з кількох причин: безмежно захоплююся сміливістю авторки, яка відправилась у небезпечну подорож з таким запалом та цікавістю; видання надзвичайно красиво оформлене (дизайнер Володимир Гавриш), а текст Яблонської жвавий, соковитий й так влучно передає враження від побаченого колориту, що читати одне задоволення.
Ділюся з вами кількома фрагментами, щоб ви теж посмакували стиль письма Софії.
"Ми увійшли у веселу кімнату, де все виявляло великий смак і свободу. Ледве ми сіли на мʼякі килими, коли слуга вніс готовий самовар, медівників і тацю з коробками ріжнородного чаю, поклав перед господарем, що став готовий запашний напій.
По чаю зʼявилася смажена курка, по курці - баранина, по баранині - кус-кус, по кус-кусі... і т.д. Все було наготовано на наше прийняття так, начеб він віддавна чекав та сподівався нашого прибуття. Але, незважаючи на те, що годину тому ми вже добре наїлися, треба було знову їсти, промовчати, що ми в когось іншого вже гостювали, а вдавати голод та й ще зі смаком облизувати пальці, бо нічого більше не ображає арабів, як неохота до їди. Ми балачкою старалися відвернути увагу нашого бербера від їжі, та годі: він і балакає, і випитує, і дивується, але й запрошувати не забуває".
"Розмова тягнулася безжурно й весело. Спосіб їх балачки має в собі щось наївного, й такий він безжурний та нескладний, наче оповідання дитини. Мало змісту, а багато слів та рухів. Оповідаючи, він вам зараз рухом руки зрисує і предмет, і особу, у найцікавіших моментах затупотить ногами або заплеще в руки, а передаючи слово іншої особи, неодмінно перемінює голос, вдаючи чужий.
А часу - часу у них завсіди багато. І в бідних, і в багатих знайдеться пʼять-шість годин у день, щоб піти чай пити до сусідів чи то послухати оповідань на площі розваг або подивитись на танці. Життя їм видається ясним та нескладним, і вони його іншого не бажають мати".
Після прочитання "Чар Марока" ще більше захотілося відвідати Марокко й навчитися грати в шахи.
#щопрочитати
〰️ Муза&Селінджер