📎 "Антиутопія Маніфест" — збірка від сучасних українських авторів.

Моя оцінка: 3/5 🌟

Вирішила написати відгук одразу на два томи, адже вони усе одно між собою пов'язані. Перші враження були ось тут

Отже, почну з того, що сподобалося:

⚪️ Хороший рівень майстерності авторів.
Я завжди оцінюю не тільки сюжет, а і те, наскільки якісно написаний твір. Навіть якщо ідея мені не сподобається, я не омину увагою старанність автора.
В цьому випадку так і було: попри те, що деякі ідеї мені не зайшли, сам авторський стиль здебільшого сподобався.

⚪️Багато наших імен та локацій. Здавалося б, нічого особливого, але ж раніше таке зустрічалося нечасто. Класно, що наші автори нарешті беруть за основу знайомі локації.

⚪️Цікаве бачення майбутнього. Історії різні: деякі доволі гіперболізовані, деякі навпаки — не надто далеко відійшли від реальності. Таким чином кожен читач знайде щось собі до душі.

Що не сподобалося:

⚪️Занадто великий процент творів, що не підпадають під категорію "оповідання". Тобто по об'єму — так, але ж не структурно.

⚪️Деякі ідеї були занадто відірваними від реальності, і розбивалися об велике й могутнє питання "щоб що?".

🟡 Не люблю виділяти у збірках оповідання, які мені не сподобалися, тому краще відмічу тих, хто запам'ятався.

Том1:

Олексій Хмельницький "Корпорація Небо" — ідея класна, але вона усе ж таки тягне на більший формат, аніж оповідання. Це немов тільки зачин для роману.

Катерина Бондарєва "Рецепт влади" — тут відмічу хорошу якість написання. Знаю, що авторка багато навчається, і це дається взнаки.

Лесана Чорнотроп "Втрата себе" — гарний стиль, доволі несхожий на інші.

Том2:

Анастасія Вовк "Вмирають інші" — дуже якісно написано, але закінчення можна було б обіграти краще.

Костянтин Хоменко "Звіринець Мінотавра" — оце прям найбільше сподобалося. Тут гарний фінал, і об'єм доволі малий. Цей твір дійсно може називатися оповіданням, бо немає нічого зайвого.


Загальні враження:

Це хороша збірка від наших сучасних авторів. Деякі твори сподобалися більше, деякі — менше, але у збірках це нормально.
Мені, можливо, не вистачило якогось такого оповідання, після якого ти довго не можеш оговтатися (в хорошому сенсі слова, авжеж).

Це ж антиутопія — тут після крапки у читача повинен бути а⡐⠬й, він має знову і знову повертатися думками до цього закінчення. Відчути, наскільки автор був близьким до правди; наскільки події у книзі перегукуються із сьогоденням тощо. Це суто мої очікування, тому не наполягаю.

Дякую авторам та укладачам ⚪️

#прочитане